Додав: |
Оновлення: |

Кожна людина, незалежно від того, де народилася, має місця, які безперервно її притягають. Але трапляється теж так, що це бажання з'являється в часі перегляду фільму або наукової програми. Тоді з'являється впевненість: так, саме там я хочу побувати. Очевидним є те, що ці мрії потім відкладаємо на полицю та забуваємо про них. Але буває теж так, що людина пам'ятає про свої дитячі мрії, прямуючи до їхнього здійснення.

Я народилася на півночі Молдови, в Бельцях Молдова є знаною з коней та вина. Саме в цьому місті проживає більша кількість етнічних поляків, які колись давно були змушені покинути свою Батьківщину та оселитися на території Молдови, щоб захистити свої родини. Також у Молдові існує кілька сіл, в яких живуть лише мешканці польського походження. Вони творять свою історію на території молдовської землі. 

 

З дитинства мені розказували про те, що людина не повинна боятися труднощів та що мусить з ними боротися. З часом я щораз більше розуміла те, про що мені говорили, та чим взагалі є ці труднощі. Коли ти є дитиною, батьки працюють, готують, прибирають, а ти ходиш до дитячого садка - тоді ти не до кінця розумієш зміст цих слів.

В мене вдома ми завжди розмовляли кількома мовами: російською, тому що практично всі в Молдові розмовляли нею, українською - для того, що мама є українкою та бажала, щоб ми з братом знали ще одну мову, а також польською - так з нами розмовляла бабця, яка завжди говорила про те, що ми повинні знати мову наших предків.

Думаю, що саме тому щораз то більше я почала цікавитися іноземними мовами. Коли я мала шість років, мама пішла зі мною до Польського Дому, який знаходився поруч із нашим будинком. Тоді я відразу зацікавилася заняттями з польської мови, тому що у них було багато цікавих, різнокольорових книжок, фарб, забав та картинок. 

В часі перших занять ми ліпили з пластеліну та малювали природу. Вчителька пояснила нам, як вимовляти польською мовою речі, які ми намалювали або зробили з пластиліну. Потім у нас були заняття з музики, на яких ми вчилися польських пісень, після яких співали під час концертів для батьків.

Будучи підлітком, я розуміла, що хочу навчатися в Польщі, тоді ще з більшим зацікавленням я почала вчити мову, традиції та історію цієї країни. Мова та граматика йшли мені дуже добре і я брала участь у вечорах поезії та під час кількох концертів, які були організованими Польським Домом в Бельцях.

Після закінчення дванадцятого класу, щоб здійснити своє маленьке бажання, я почала готуватися до вступних екзаменів, які завершилися успіхом. Дякуючи цьому я виїхала до Польщі.

Польща є надзвичайною країною з незабутньою архітектурою міст, прекрасними краєвидами, горами, морем, лісами. Тут завжди є багато туристів та студентів, які залишають сліди в житті та історії цієї держави. Життя тут не надто відрізняється від життя в Молдові. Хто його знає, може причиною цього є інший клімат?

Що я люблю в Польщі?

Впевнено можу сказати, що людей! Вони є відкритими, гостинними та завжди допоможуть в різних ситуаціях. Якщо ти приїздиш з іншої країни до Польщі, розмовляєш іншою мовою, то завжди знайдеться інша особа, які тобі все пояснить, навіть може з тобою договоритися, використовуючи перекладач Google.

Люблю традицію та свята, які є в Польщі. Хоча й у мене польські корені, проте в родині частіше святкується Новий Рік, ніж Різдво.

Люблю пройтися містом уночі, тому що кожне місто в цю пору має особливий клімат, красу. Завжди приємніше його роздивлятися у вечірній шаті та дивитися на нічне життя міста. 

Якщо мене хтось запитає про те, чи варто залишити родину в одній країні та поїхати в іншу, то відразу відповім, що… варто. Люди завжди бояться залишитися самі в іншій країні, без родини, залишити те, до чого вже звикли. Проте, якщо ти про щось мрієш та щось любиш, потрібно спробувати зробити все, щоб цю мету досягти.

Щодо мене, Польща є однією з країн, які варто відвідати, провести в ній час та про неї мріяти.